І ти в думках блукаєш серед ночі,
Шукаючи когось. Ні, не мене.
Я попросила подивитись мені в очі—
Любові в них не було.
Кам’яне обличчя подивилося на мене.
Я його бачила у сотні чужих лиць,
В яких були не схожі віра чи світогляд,
Які спішать до різних міст, столиць.
Коли це сталось? Й як не помічала?
Напевно, не хотіла бачить, знати, чути.
Я ж замість кисню запах твій вдихала
І учаділа. Не змогла забути.<br>Христина Марищук
