Це був мій дім, мій рідний дім!
Колись була я тут щаслива!
Колись жила родина в нім,
Тепер стоїть не дім – руїна!
Тут був квітник, а далі – сад,
В саду родила рясно слива,
Над ґанком плівся виноград,
А під вікном цвіла калина.
Та вже опав з калини цвіт…
Нема кому зібрати сливи…
Нема ні тину…, ні воріт…,
І стелю геть роз’їли зливи…
Тут вже не чути сміх дітей, –
Тут щастя нелюди украли.
Не буде в домі цім гостей, –
Життя тут берці розтоптали.
Тут стерли все: будинок, двір,
Садок, квітник, спалили сливу.
Тут побував жорстокий звір.
Він тут шукав собі поживу.
Шукав поживу, знайшов смерть!
Так тобі нелюде і треба!
Навоювався вже ущерть…
Тепер гниєш тут просто неба.
<br>Вільна Злітати
