Це лише слова, без душі і тіла
Поетичний сум, та не в тому суть.
Я порвав би все, як би ти хотіла
А пока забудь мене, забудь.
Це лише любов, що лишає рани
Догоріло все і не спалахне.
Наша ніч колись все одно настане,
І вірші з собою забере.
Ось і все пора повертати тіло
В той реальний світ, де тебе нема.
Боже, як мені все це надоїло!
Ця наївна віра в чудеса.
Це лише слова, та я з ними злився
І в римованім всесвіті живу.
Де в твоїх обіймах залишився,
Де в блаженних спогадах помру.
21.08.22р В. Юрченко.<br>Володимир Юрченко
