Давай до коли-небудь…
Я обіцяю напишу
Давай до коли-небудь…
Обійми мене коли я попрошу…
Давай…До світанку зовсім не далеко…
Не омени мене, пташечко, лелеко…
Легко зустріну, тяжко відлітать…
На крилах потягів нам знов когось чекать.
Ні, не легко…
Мені не легко, чуєш?!
Неначе вітер колихає від світанку до світанку…
Ти просто в моїх думках існуєш…
Ти просто там, лягаєш спать на ґанку,
І тільки поцілунок на останок…
І тільки шепіт…
Любов приречена на зраду!
І просиш каяття щоб дати собі ради…
Така собі любовна страта…
Болить… І почуття під варту
Лети, пташечко-лелеко!
Лети за чужорідні грати…
Я більше не чекаю…
Я перетерплю втрати…
Любов… Любов свободи варта.
Маргарита
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
