Яке ж то щастя просто жити,
Дихати, мріяти та рости.
Прошу, не забувай радіти,
Навіть в обіймах самоти.
Навіть, коли життя не цукор,
Навіть, коли болить, пече
Хочеш з образи кричати в рупор,
Так, ніби лихо від того втече.
Знаю, як часом буває тяжко,
Знаю, як гнів та ненависть рве.
Лиш посміхнись, адже це неважко,
Й встигни впіймати щастя своє.<br>Городна Яна
