А час не лікує насправді.
Він тільки дає нам урок.
І щось стоїть на заваді,
Коли ми робимо певний крок.
Крок, щоб забути і відпустити…
Але охоплює тільки смуток.
Час не загоює рани.
Він залишає свій відбиток.
А звикнувши колись до цього,
Ми все життя несемо цей тягар.
Час не жаліє абсолютно нікого.
Тож ми приймаємо цей удар.<br>Анжеліка Василенко
