Дві маленькі доньки,
не встигла я дитинством,
вашим насолодитись.
Дві маленькі доньки вмить
дорослими стали.
А я? розгублено спитала я себе.
Не спішіть, я вас прошу,
мої маленькі – дорослі донечки.
З маминого гнізда ще не летіть.
Але життя сказало, вибач,
але час відпустити.
Вже стала дорослою твоя дітвора.
Прилітайте , мама на вас чекає…
Лірика життя
Час.
Автор:
Вікторія Соловйова
Поділитись
