В'ється полем білий цвіт
Вітер в такт танцює
Де спішиш, безумний світ?
Мозок ледь працює
Час рахує кожен крок,
Стрілки б'ють по нервах,
Я роблю скупий ковток
В затяжних перервах
З-поза хмарок, люд втіша,
Сонце вже ставало,
А моя німа душа
Навіть не лягала
Як би змити цей наліт
З гіркоти і втоми,
Поки весь безумний світ
Корчить від судоми?
Не зупинить білий світ
Ритму свого часу
Він стирає кожен слід
Й обнуляє касу
В полі сіється трава…
Тут нема спасіння, –
Бо прийдуть збирать жнива
Нові покоління<br>Ігор Білецький
