Світ — хиткі папери, підступні угоди,
Де підпис ховає зраду.
Та є закон вище натовпу й мод —
Закон того, хто не шукає відступу.
Чоловіче слово — не вітер у полях,
Не обіцянка, що зникне до світанку.
Це підпис кров’ю на крутих життєвих шляхах,
Твердість кроку від порога до ґанку.
Якщо сказав — зробиш, хоч небо впаде,
Хоч доба стане п’ятнадцять годин.
Бо якщо слова лишилось мало —
Ціна такій людині — гріш у боротьбу.
Мене вчила вулиця, вчив рідний дім:
Краще мовчати, ніж кидати фрази намарно.
Слово — скеля в морі, де гуркоче грім,
Воно має бути чесним, прямим, ударним.
За ним стоїть гідність, за ним — честь,
Його не купиш за багатства й посади.
Це внутрішній кодекс, крізь долю несеш,
Щоб себе самого ніколи не зрадити.
І хай папір згниє, і печатка зітреться,
Імена зів’януть — гучні, як шум вітру.
Та чоловіче слово буде жити,
Поки стоїть за ним людина — міцна, мов стіна
