Я падаю в безодню
Я тону в темряві,
Ніщо мене не рятує,
Ніхто не допомагає.
Я намагаюся вдихнути,
А в ніс б'є сморід цієї пітьми
Я намагаюся закричати
Але ця темрява все ковтає.
Я намагаюся за щось вчепитися
Але ця яма темна і пуста
Я нескінченно падаю і падаю
І відчуваю себе дрібною комахою.
Рот відкрив- темрява все заліпила
І мій крик десь в мені зник
Я стаю все меншим і меншим
Вона тисне і стирає останні думи мої.
Це мій кінець.
Я здався їй в полон-
Чорна хмара в серце потрапила
І ось я вже- чорне море
Що жертву собі шукає.
Тече моя чорна вода,
Затоплює від краю до краю
І тільки на дні, як стара біда,
Сплять доброта та співчуття.
Хто зможе туди пробитися?
Їх роздивитися та розбудити?
Хто насмілиться підійти?
Щоб знову до світла вивести мене..?
