Шафа

Приходить війна на поріг вже до тебе
І зовсім стає тобі пам'ять не треба …
Стоїш перед полицею в шафі й рахуєш,
Що з цього візьмеш, а що залишаєш?
Дивишся на старі фотоальбоми, на книги, на речі
На пам'ятні моменти і розумієш вони недоречні…
Живі б і здорові були рідні люди
А інше – вже якось хай буде…
Момент розуміння , що назад не повернеш
У мирні дні, на обійстя батьківське
Серце рве від розпуки і болю
Наче воно залишається кров'ю…
Сльози лиш тихо стікають з повік….
Місця залишаєш, де жив ти свій вік…
Боляче, наче вдихаєш ти кригу,
Зовсім не весело, життя ж бо не книга…
Книга казок, що в дитинстві читаєш,
Том за томом в запій ти ковтаєш….
Казка ця поки з сумним сюжетом
Та Надія ще є її не стравиш багнетом…
Серце болить і руки тремтять
Та треба дітей наших порятувать.
Рятуєш, майбутнє з останньої сили
Не хочеш, щоб їх життя занапастили…
Але у моменті перед шафой стоїш
І зі сльозами майбутнє кроїш….
28.11.2025р.
Брезіцька Ольга