Тут, де я — не кують тут зозулі,
Не кричить серед ночі сова,
А було, за що вдячна я долі,
Й не вернути. Шкода́. Ой шкода́!
Біля вікон моїх нема квітів,
Біля них і не бу́де садка,
А було, наймиліше на світі,
І нема. Шкода́. Ой шкода́!
Осінь пахне знов листям, травою,
Пахне яблуком стиглим десь тут…
Я все там, поміж трав тих, з косою,
Де саджають, і сіють, і жнуть.
Хочу руки я ще там бруднити,
Біля тої трудитись землі,
Хочу знову в селі тому жити
Та не можу. Шкода́ так мені…
03.09.2026.
Ганна Зубко
