Ніч, чи день, чи не зоря,
Чи думки, що ставить на коліна,
Як спогади минулих літ,
Які нагадують тобі про мене.
Думки як пастка, що лунають по кімнаті,
Музика яку співав лише мені,
Співав як колискову твоя мати,
Зі словами про кохання в небутті.
Лише мені? Чи це не жарт?
Сміється з мене бог кохання,
Бо вірила я в тебе як собі,
А наслідок залишив свої шрами.
<br>Женя Євгенія & Гоша2к6
