Ще маки не цвітуть, ще на долоні
У травня лиш зелені килими.
Хоч завжди у красі цій, у полоні,
У пору весен стрілися не ми.
Буяло, квітло, цвітом дивувало,
Були ж ми незнайомі і чужі.
Тепер у нас уже так часу мало,
Коли осінні квіти на межі.
Зібрали збіжжя, бо пора настала.
З’явився ти не як казковий принц.
Душа ж чекала, вірила, жадала,
А в нас лише етюд, ну начерк, шкіц.
<br>Тамара Назарук
