Ще не закінчилась війна,
І жах, приходячи щоночі,
Зриває крик твій і сповна
Наповнює сльозами очі.
Як дати раду твоїм снам,
Що розпач лиш в собі несуть?
І що тепер чекати нам?
А в серці вже панує лють —
За кривду скоєну над нами,
За біль принесений і страх,
Який понівеченим серцем
Гуляє кожну ніч у снах.
Нестерпно бачити, як діти
Доросло погляд відведуть…
Вони усе в себе ввібрали
І це тепер в собі несуть.
Словами то не описати —
Весь розпач, що в душі живе.
Хотілося б цього не знати…
І серце на шматочки рве…
Жахи з неписаних книжок
Вирують по країні…
Як зупинити їх потоки?
Як жити з цим віднині?
Ще не закінчилась війна…
Тож кожна мить є цінна,
Не витрачай її даремно —
Це кредо є незмінним.
Квітень 2023<br>Наталія Максимович
