Я напишу собі листа,
Без поспіху й тривоги,
Щоб пам'ятати крізь літа
Найсвітліші всі дороги.
Напишу: «Не поспішай
Прожити все за днину.
У кожній миті відшукай
Для радості хвилину.
Дивись, як сонце сходить знов,
Як день росою вмився.
Бо той, хто бачить світ з любов'ю,
По-справжньому навчився.
Цінуй розмови до півночі
І сміх без жодної причини,
Бо саме з них складаються
Найщасливіші ці хвилини.
Не забувай людей своїх,
Їх добрі, теплі руки,
Бо навіть тиша поряд з ними
Лікує всі розлуки.
Не бійся щиро полюбить,
Не бійся помилитись.
Куди страшніше — день прожить
І серцем не відкритись.
Коли ж захочеться на мить
Сказати: "Я втомилась",
Згадай, як вміла ти любить,
Як щиро ти раділа».
Колись, коли минуть роки
І час торкнеться скроні,
Я віднайду свої рядки,
Забуті на долоні.
Нехай цей аркуш крізь роки
До серця промовляє,
Що навіть звичайні дні
Безцінними бувають.
Бо життя — це дивний дар,
Ніжний і крилатий.
Як же я люблю життя…
Слів не підібрати.
<br>Міндзяк Андріана
