Як у циклічному страшному сні..
Часом минають наші "довгі" дні:
Абсурдні, дивні, жорстокі й сумні..
Не в процвітанні, а в боротьбі..
В важкій дуелі із собою..
З своїм страхом і журбою..
З усім світом, і з "чужими"..
І навіть з рідними, й близькими..
Чомусь так з давна повелося —
Щасливих тягнуть за волосся..
Щоб ті ставали як "усі" — сумні..
Не в процвітанні, а в боротьбі..<br>Maks DrevoSad
