Яскравий день укутала пітьма,
Залишилась тривожна порожнеча.
На темній, рваній рані полотна
Сумний тривожний погляд ніби втеча.
Поміж уламків мальовничих скла,
Твій тихий шепіт, немов шум прибою.
В полоні мороку, пітьми та зла
Мені не лячно, коли ти зі мною.
У темряві звучить звірячий рик,
Мов войовнича, грізна ,тиха пісня.
Не дай мені зірватися на крик,
Будь поруч, стань останнім «до і після».
Коли ступлю у прірву, – зупини!
Скажи, що я для тебе ясне сонце.
Ти двері в своє серце відчини
Туди ввійду, мов промінь крізь віконце,
Який проріже темряву із хмар,
Розтопить лід і з`явиться надія.
Скажи мені, що ВИЩИХ СИЛ я ДАР,
Твоя, нарешті виконана, МРІЯ.
Поки моя рука тремтить в твоїй,
Ти говори мені це знову й знову.
Що я твій ДАР і МРІЯ – я тоді
Старий зруйную світ і створю НОВИЙ.
23 березня 2026 р.
