ДОДАТИ ВІРШ
АБО
Опублікувати книгу

  Новинки    Я вже не жива…

Я вже не жива…

Сумуй, мовчи, кричи… Але з мене вже досить, я не сталева, я також жива…
Все твоє словесне кохання-це були для мене пусті слова.
Так, я відпустила, забула, але в душі вже давно не жива.
Забула що таке щирість, і також забула твої вуста. Але впершу чергу слова.
Зустрінемось якось, так небажанно, і перевернеться для мене земля.
Хоча? Усе це пусті слова, не в кожного щирість це почуття
Кохання? Та ну, забула я це відчуття.<br>Вікторія

Автор: 

Вікторія

🎧 Слухати аудіоверсію вірша (AI)
(Рекомендуємо тестувати різні варіанти для кращого ефекту)
Поділитись

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

[contact-form-7 id="87" title="Formularz 1"]
[contact-form-7 id="87" title="Formularz 1"]