Все більше серед нас не знаючи про гоніння,
Привикли жити в конфорті, найлегше,
Виховавши в ногу поколінь,
Що будують життя і віру " на піску"…
Все менше серед нас "пророків старшої школи ",
Прийшли випробування вогнем,
Все бачили вони: і тюрми, і розділення,
І шли за Богом не простим шляхом…
Мені привиделося зараз, що ми зовсім не цінуємо
Все це, що люди в минулому зберегли.
І якби замінив всіх тих, кого ми замінимо
На тих, хто це оцінити змогли…
Так було до нас, і після того самого буде.
Но я не буду ні роптати, ні нити.
Пройде назавжди тільки – тільки і час нас розсудить,
І дай Господь, щоб Він не став судити.
Денис Третяк 30.09.2026<br>Денис
