Я знаю країну-примару.
Я бачу її наяву,
Як монстра з нічного кошмару.
Я з ним по сусідству живу.
Там люди, відрікшись від Бога,
В полоні нелюдських ідей,
Діставшись чужого порога,
Чужих викрадають дітей!
Я знаю країну-потвору.
Ночами від неї не сплю.
Війною, смертями і горем
Вгризається в землю мою.
Я знаю… А хочу не знати
Кошмарів, потвор і смертей.
Ніколи нігде не стрічати
Покинутих Богом людей!
Анна Барвінок
<br>Анна Барвінок
