Я сьогодні така смішна,
Говорю сама до вікна,
Посміхаюсь маршруткам і людям —
Бо ти написав: “Я сумую”.
І хай подруги крутять пальцем,
Кажуть: “Знову ти в своїй казці”,
А мені так добре, чесно,
Наче світ став трохи тісний.
Я не дивна, ні-ні-ні,
Просто ти в моїй голові.
І хай всі думають, що я…
Трошечки “ой-ой-ой”…
а я добезтями закохана,
Трохи сонячна, трохи зморена.
Я не дивна — це все твоя вина,
Бо від тебе в мене весна.
Я не дивна — я просто твоя,
І мені так личить ця маячня.
Хай сміються — ну і дарма,
Я щаслива, бо я твоя!
Я танцюю на кухні сама,
Поки кава збігає з ранку.
Телефон мій — як талісман,
Бо там твоє “добраніч, панянко”.
Я не п’яна від вина —
Я п’яна від твого “привіт”.
Ти смієшся — і я пливу,
Наче човен без берегів.
І нехай цей світ серйозний
Каже: “Треба обережно”,
А я хочу навпаки —
Щоб без гальм і без “якби”.
Мамо, не сварись —
Я не зіпсувалась!
Просто в серці хтось
Тихо оселився.
Я не дивна!
Я жива!
Я закохана —
І мені це так пасує…
