Я прийшла на поклон до вас, рідні батьки,
Та прошу у вас, милі, прощення.
В своїм серці я вас назавжди збережу,
А від болю душа моя рветься.
Вітер гладить так ніжно волосся моє,
Я самотньо до вас завітала.
«Сирота» — промайнуло у думках моїх,
Я це слово в книжках зустрічала.
Дуже важко без батька та матері жить.
Сиротіє душа — біль у серці.
Як без мене ви там, мої любі, скажіть?!
Я донині люблю вас, рідненькі.
Я стою, а у відповідь тиша страшна.
Серце зжалось та ніби здалося.
Десь тихенько зітхнула, шептала земля,
Що й прощення почути вдалося.
Постою біля вас під холодним дощем,
З ним разом я сумую та плачу.
Ви дитиною вже не назвете мене,
Жаль, що ніколи я вас не побачу.
Лариса
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
