До нас постукав сусід

Попереду було все життя:
Одруження, народження дитини,
Робота, друзі, новий дім.
Буденна метушня…
Але до нас постукали сусіди,
Та так нахабно, о четвертій ранку.
Не дали нам доспати й помилуватись світанком,
Той стук почули всі довкола.
Почала труситись вся земля,
Бо в них в руках була зброя
І намір забрати наші життя.
Хтось зрозумів, що треба тікати,
Бо діток треба врятувати.
А хтось, взявши зброю, пішов захищати,
Щоб той ворог-сусід далі не проліз.
А “сусід” той — дядько величезний,
І сили більше мав, ніж ми.
Хотів він зразу налякати,
Щоб опір не чинили та здались.
Але ми на своїй землі!
Він не подумав, що Закон на нашій стороні.
Коли ми стали наше захищати,
Він злютував, наче звір,
Почав усе довкола руйнувати,
Не залишаючи навіть стін.
Він розбивав, все руйнував,
Дивився в очі, убивав,
Не жалів нікого: ні старого, ні малого…
Та усвідимити він не міг,до кого він увірвався
У наших жилах — мужність поколінь,
Ми — нація, що віру береже.
І хоч дорога темна, повна тінь,
Наш прапор волі завжди там, де є межа.
Нам дух дано, як сталь, міцний і чистий,
Незламні ми у боротьбі своїй.
Наш дім, наш край — наш світлий оберіг,
За нього ми стоїмо до кінця, до світлих днів.
Ми переможемо сусіда зловорожого,
Бо з нами Правда і небесний щит.
З нами Бог, і світло Його волі
Веде нас впевнено крізь цей граніт.
Нам не зламатись, нам не відступити,
Бо знаємо, що наша перемога близько!

Мар'яна Побігун