Кохання

Як сонце будить світ щоранку,
Як дощ омиває траву,
Так і кохання, без упинку,
Дарує серцю теплоту.
Воно немов ріка глибока,
Що кличе нас вперед і ввись,
І в погляді коханих віч
Ховається безмежна вись.
Його не можна виміряти,
Немає меж йому й кінця,
Воно здатне душі єднати,
Сплести докупи два серця.
І навіть коли сум огортає,
Чи біль стискає десь у грудях,
Кохання світло не згасає,
Воно живе у наших серцях.
Мар'яна Побігун