Я тут у місті в теплому кафе,
А ти – в сирому й мокрому окопі,
Я теплу і солодку каву п'ю,
А ти бажаєш хоч водички трохи.
Я чую музику й веселий сміх людей,
А ти – лиш свисти й крики побратимів.
Я бачу посмішки і радість у людей,
А ти – як хтось вмирає щохвилини.
Я злюся на сирену що "реве",
А ти – на фразу "ми вас не відправляли!"(
Я завтра на роботу знов піду,
А ти й не знаєш ,чи наступить завтра.
Я мрію про концерти і паради,
А ти -хоч раз іще побачити сім'ю.
Я дякую тобі, рідненький мій солдате,
Бо завдяки тобі щодня живу!
Катерина Грицик
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
