Іду по звивисті стежині

Іду по звивистій стежині,
Часом оглядаюся назад.
А душа удалеч лине,
Ніби хоче щось відшукать.
Сонце мружить кульбабові очка,
Тримає серпень чебреці в руках,
Лісу темно-зелена сорочка
Мерехтить й мерехтить на вітрах.
А я не вірю вже думкам своїм,
Твоє ім'я не смію шепотіти.
Сьогодні сумніваюся у всім:
В тиші, в сонці, у людині, в світі...