Він заіржав давно, та вітер не злостивив.
Коли ж упав, то носом потрощив граніт,
І той народ, що його правди сила,
На лисий бовдур грубо громоздив чобіт.
Не лий же сліз, журбо, за битим камнем,
То хрест розбитий, що кріпак на смерть несе,
Хоч будь ти нехристом, чи будь ти православним,
Нікого ідол безхосенний не спасе.<br>Микола Мостовенко
