І знову.

І в порожнечі я знову одна.
Чекаю знову батька я в страху, вже знаючи наперед, що станеться сьогодні знову.
Знову почую, що я дура.
Наче це моє ім'я.
Скільки блясти я раз сказала, – "не пробачу! Не скажу йому ні слова!“ — на ранок знову забула.
Але в душі, порох не пропав
Прах — того болю та смутку
Болю того, що приніс мені мій батько
Не випадково або по приколу, це стало для мене великою причиною
///
И в пустоте я вновь одна.
Жду опять отца я в страхе , уже зная наперёд, что случится сегодня вновь.
Опять услышу что я дура.
Будто это мое имя.
Сколько блять я раз сказала, — " не прощу! Не скажу ему ни слова! “ — но на утро все забыла. Блять.
Но в душе , прах не пропал.
Прах — той боли и печали.
Боли той , что принес отец.
Не случайно или по приколу это стало , для меня большой причиной.<br>Oniho