Застигли сльози на морозі
І все чекають на весну.
Моя душа в крихкій облозі,
От-от і більше не знайду
Свій шлях, спокутаний гріхами,
Ту радість, що дарує мир…
Загублену недбалими вітрами,
Покинуту і зослану в пустир.
І нехай зі мною поряд
Будуть думи і пітьма.
Відшукаю рідний погляд,
Де здавалось і нема.
27.12.2025<br>Альона Макарова
