Полотно — звичайний чорний квадрат,
Замальований різними фарбами.
Я втомилась від нанесених втрат,
Від думок, що пролазять,як атоми .
І ці частки тривоги не витру ніяк —
В’їлися в шкіру, мов пил від дороги.
Це не просто малюнок, це зламаний знак,
Що його називають покликом долі.
Полотно завжди біле — так кажуть усі,
Але кожен тримає свій колір у тиші.
І коли моє стало чорним від днів —
Я не хочу зітхань від побачених тріщин.
Тому і тримаю мовчання в руках,
Бо не всім відчитати ці тріщини й тіні.
Я навчусь малювати свій біль у мазках
Так, щоб темрява тонула в кольоровості ліній.
У світі занадто багато тонів,
Та у мене все чорним покрилося враз.
Навіщо всім бачити темний папір?
Краще взяти палітру, даючи життю шанс.
І мазками — обережно, та майже невпевнено ,
Повернути собі хоч один світлий час.
Хай бракує уміння чи сили, напевно,
Я навчусь підфарбовувати світлий контраст.<br>М.В.
