І Світлі четверги
бувають страсними —
У темряві возводяться хрести…
Всі біди світу
вдіяні нещасними,
а матері — скорботу цю нести.
Вриваються в чужі сади
нелю́блені —
лишають тільки попіл на шляху.
Нас палено,
і стріляно,
і ру́бано:
у лі́жку,
в церкві,
в полі,
у льоху́…
А ми вростаєм в землю
під завалами —
пускаємо коріння і стебло,
стаємо віковічними порталами,
які поглинуть вражеє кублó.
Ми плачемо
і кулаки стискаємо
на кожній
із возведених Голгот —
по Страснім четвергу
(а ми це знаємо)
воскреснемо,
оправдані,
от-от…
24.04.2025<br>Ірина Білінська
