Їм доля щастя не послала

Їм доля щастя не послала,
Хоч чула їхній тихий зов.
Вона на нього так чекала —
А він із іншою пішов.

Вона в думках його тримала,
Як світло в темряві ночей,
І погляд знов і знов шукала,
Вдивляючись у сонм очей.

Любов не брав — лише вагався,
Та вибір зроблений — як гріх.
І біль у серце їй врізався,
І холодив, як білий сніг…

Не склалось — значить, так судилось,
Розвів їх час, махнув крилом.
Любов прийшла — та не відкрилась,
Обпікши болісним теплом…
01 квітня 2026 р.