Її любив він, руді коси
На плечах розвівав,
Де б не ходила вона боса —
Услід птахом літав.
Кружляв той вітер, задивлявся
В ту осінь, обіймав,
Рудим волоссям милувався,
У косу заплітав.
Вона ж пішла, в туман, росою,
І зник там слід, пропав,
А він за нею, за рудою,
Кружляючи, зітхав.
19.05.2025.
Ганна Зубко
