Її мовчання

Вона кохала його всім серцем,
Лише його одного чекала щодня.
З ним одним бачила своє завтра,
Без нього світ був би не той для неї.
А він і не здогадувався навіть,
Що може бути для когось усім,
Що хтось тихо носить його в серці
І мріє з ним пізнати щастя.
Минав день за днем,
Спливав місяць за місяцем…
Вона не наважувалась зізнатись,
Лише мовчки дивилась і берегла його образ.
Та одного дня він зупинився,
І погляд його не пройшов повз.
У чистих голубих очах
Він побачив правду без слів.
У її мовчанні — щире кохання,
У її серці — тепло для двох.
А в її очах він знайшов
Своє спасіння і своє щастя.
І він залишився — не на мить, а назавжди,
Взяв її руку так, ніби тримав долю.
Разом вони навчилися говорити серцем
І берегти любов у тиші й словах.
Тепер дні й місяці — вже не чекання,
А спільні світанки і тихі вечори.
Вона більше не чекала — вона кохала,
А він пізнав щастя бути з нею.
Королюк Анастасія