Її немає…

її немає…
Її немає вже давно,
Вона себе занепастила,
Де дім її? І клятий цей полон,
Вона убила руського чийогось сина,
За це нещасну за грати посадили.
Колись – то вільною була,
І дихала на повні груди,
Смілива, сильна, мов скала,
Допоки не прийшли іуди.
Тоді ж вона пішла на фронт,
Країну вільну захищати,
Аби засяяв рідний горизонт,
І близьких родичів за столОм знов зібрати.
Її немає вже давно,
Вона змінилась, тепер інша,
Перебирає міни, мов зерно,
Тепер і може дати відкоша,
Для всіх вона не буде вже хороша.
А син матусю одразу ж зрозумів,
І теж пішов за мамою на фронт,
Йому набридло бачить кількість вдів,
Він хоче бачить рідний горизонт.
Вони стоятимуть і день, і ніч,
На захисті своєї батьківщини,
А цих тварюк, катІв – кинуть у піч,
Нехай горять! А попіл- знищить вітер України!🇺🇦<br>nezabydka