Малюватиму для тебе вічно.
Хоч то сніг, дощ чи буря,
олівець триматиме мене залізно.
Аби тільки ти була поруч
Дивилась, слухала ти приютила б
Сіру, темну, водночас світлу
думку мою й акварель ту чарівну.
Ти як та квітка рожева
Комфортна, ніжна та тепла.
Щоб ще так посмішку мою чекало
Як не життя твоє?
Як не слова з цих мрійливих вуст,
що жагу до існування дають
Та нарешті еліксир від смутку несуть
<br>Єлизавета
