Ні, я вас не сварю, в провину то не ставлю, —
просто мовчання ваше мені завдало шкод.
І вам зізнатись нині сміливості не стане,
та в покарання вам послужить цей сюжет.
Я бився, наче риба, шукавши рідну воду,
і бився так суворо, що надломив хребет.
І їх ніхто не чув — нічних тих криків диких,
і я навмисно рушив священний мій обіт.
І в стані цьому вже мені до смерті ближче,
навряд чи врятувати мою тепер любов.
Тож роби все, що хочеш, з пораненим калікою,
люб просто дочекайся — і закопаєш труп.
Від віку і до віку лиш біль чека людину,
та вирішальну долю зіграє вибір твій.
АС
