…

Опустилися руки
І сил немає далі йти.
На душі немає муки
Й не хочеться біди.

Немають сенсу ті розмови,
Нема бажання говорить.
Та запитаю все ще знову.
Чи хочеться тобі любить?

Чи перейти ми зможем чорну смугу?
Чи варто пережити ще хоч мить?
Коли разом ідемо у дорогу,
Коли коханню нашому є суть.

Та знаєш, думаю і хочу,
Пліч опліч йти в майбутню путь,
З тобою разом в незабутність.
Це все вже точно, не мабуть.

<br>Березовська Анастасія