Шкода що виросла ти в багатстві
Що в батька твого достовбіса полів
Зорі що в небі і дощ моє царство
Грози і грім – брязкіт даху світів
Як мені буває за тебе соромно
Але ні на секунду не перестаю тобою пишатись
Дух що наповнює тебе собою
Ти шо наповнюєш мене – весь твій дух
Бігаєш гола по диких саваннах,
втягуєш запах із квітів трав
Мав би добрячий гарпун зо сталі
Вже би до ранку тебе вполював
Гріє надія побачитись ще раз,
а як ні — то ти й так вже міцно сидиш у моїх печінках
SO
