***

Утишені плеса ставків заміських
поглинуть суєтну заграву.
Іще один день,
один пункт,
один штрих
свою перелупає славу.
Відійде земне.
Не повернеться знов.
Відійде усе, що було – не любов.
Ізгаслих сердець ефемерним вогнем
до ранку одуряться очі.
Одуриться тіло.
Одуриться щем.
Одуряться буду і хочу.
Те, що ось гадалось
нарешті знайшов.
Одуриться все, що було – не любов.
За хмари шубовснула сонна зоря.
Світанок червленить тополі.
Загладяться гори.
Обсохнуть моря.
Ослабнуть дієзи, бемолі.
Зі всього того, що звировує кров
між нами залишиться тільки любов.