***

Не топи мене в своїх очах.
Дай пожити ще хоча б хвилину.
Місяць заблудив у яворах –
Я ж в зіницях чорних, мов ожина.
Віяла, не віяла…
На тік
ніч змахнула зоряну полову.
Утікав…
Та, бачить Бог, не втік.
Подивись – іду до тебе знову.
Явір похилився до води.
В чорториях янголів шукає.
До біди мені ти. До біди…
Та без тебе спокою не знаю,
Щастячко невірне, швидкоплинне
із очима кольору ожини.