Вибач, люба, та час нам прощатись.
Впав зі скелі й зламав собі п’яти —
Нам ніколи більш не танцювати,
А я хтів ще тебе раз обняти.
Ти за мною більш не засумуєш,
У тебе світ свій, життя так вирує.
Не суджу, бо я все розумію —
В нову подорож речі пакуєш.
Не сумуй, сумувати не варто,
Не накоєно ще помилок,
Не загублено років охапок
Не народжено купи діток.
Може ще колись притулиш щічку,
В нічку темну, коли палю свічку.
FR
