* * *

Трава суха і очерет сухий,
Немає паростків, ще рано,
Немає хвилі, лід крихкий,
Без щебету світанок.

Змінився берег, дуже порідів,
Рука людини
на́щось постаралась,
З алей він, лавок, ліхтарів,
І мало справжнього зосталось.

Все ж по землі приємніше іти,
Брести травою,
до кущів торкатись,
І поряд хвилі… Де таке знайти?
Куди тепер піти мені, податись?

Хоч березень
вже ластиться теплом,
Сережки вільхи
просяться в долоні —
Вода під льодом, під мостом,
Без хвиль, в неволі.

07.03.2026.
Г. Зубко