Пожалій себе, мила пташино,
Страшний сон тобі знову наснився.
Коли вітер тебе заколише,
Коли серце почне частіше битися.
Там тебе в небесах чекають
Буревісники в вільному трансі,
Вони ждуть, що літатимеш з ними
І забудеш дар нашого дня.
Підкорюючи холодні вітри,
Ти забудеш про задушливе літо.
Не розбудить роса твої очі,
Якщо ти не почуєш мене.
Ну а я стою босий, безкрилий,
І благаю тебе: та зостанься.
УП
