–

Світ горить, лід покрив серця,
У всіх панцирі, не торкнусь лиця.
А згадка про минуле лиш гербарій,
Інший всесвіт, та не той сценарій,
Де запах дому, ми маленькі ще,
І під крик бабусь граєм під дощем.
Це так мало, та нам вистачало,
Щоб дитя не знало, як нас розкидало.

Та це десь далеко, і не буде вже.
А під сірим небом, де розбитий кожен,
І я знаю, що ніхто не допоможе.
Всі залякані, а в серцях бетон
Від руїн і таких мільйон .

І з того смутку, що повсюди,
Я синтезую світло в груди.
Люди не знайомі, я тобі чужий,
Та подам цю руку, щоб ти не тужив.
І для того, щоб рано ти не здався,
Це так мало, та що ще треба для щастя?<br>Tuzik