Заплакане полотно, пошарпаний батіг
і дзбан вкритий сажею.
Ніхто до темпів цих не звик,
світ став спотвореним, ображеним.
Лиш я один веду щоденник,
щоб пам'ятати день учорашній,
щоб не забути дивну мить
і знати, якою ти була раніше.
Затерта жердина, зіпсований листок,
ще два-три рази по новій.
Від сонця кольоровий відблиск,
і знову ми небезпечні.
Брусок лезо іскрить,
вода брамить каміння.
Один лиш я веду щоденник,
щоб пам'ятати всі ті миті.
УП
