***

Летіть у вирій, почуття.
Риштуйте зграї, поцілунки.
Для вас, пісень моїх пустунки,
назад не має вороття.
Пощо вам ґавити хвилини -
спішіть туди, де є тепло;
де повне гроно горобини
червоним досі не було.
Вже полини дощами дишуть.
Вітри пожовклим листям пишуть
нові слова, нові рядки
Новій, котра під тороки
верби старої захопила
моїх віршів родючу силу.
У локон золотий вплела.
Понад землею понесла
разом зі мною наодинці
на ледь помітній павутинці
блакитнооку і руду,
любов огнисту молоду,
Осінь.