Мені смерть від твоїх поцілунків,
і моторошно, що не одна,
мені шкода, що собою торгуєш,
невигідно збувши у край.
Від думки підкосяться ноги,
і обертом йде голова,
із дозвіллям розправиться віхола,
і скоро прийдуть холода.
Без сенсу зникатиме сонце,
кудись утікають літа,
життю минулому дам ціну
однієї тієї хвилини тоді —
коли ти сказала, не любиш,
а виявилось, що це брехня.
МК
