Моє Кохання на піку стосунків
назвало наші почуття дружбою, —
додуматися, після стількох днів
із дурості назвати все це дружбою.
Нехай обов'язок велить,
та я під час зустрічі своїм друзям
не цілував ні разу крізь одяг плечі,
і в трапезу вечірню при тьмяному світлі
не палю марно ні парафін, ні свічок,
і наостанок не дарую їм парфумів,
і не читаю їм новели перед сном.
Тож хай доля пошле
кого-небудь їй на допомогу —
хоч лікаря, хоч психіатра,
а мені й задарма такий друг не потрібен.
А я ж казав, що ненавиджу дружбу,
я ситий по горло цим непотребом,
не потерплю про неї спогадів
ні в майбутньому, ні в житті цьому.
УП
